Небезпека соціальних мереж

Соціальні мережі дуже глибоко ввійшли в наші життя. Смартфони стали продовженням нас самих: люди «залипають» у них у громадському транспорті, ресторанах, колективних зустрічах чи розмовах тет-а-тет. Вони відкривають багато такого, чого ми раніше не знали. Але водночас містять чимало небезпек. За останні роки соцмережі стали осередком фейкових новин, кризи інформації та психологічної залежності.

Мертві душі

Коли Микола Гоголь писав «Мертві душі», він навряд чи міг уявити, наскільки актуальною буде його метафора в часи «вільних суспільств» — коли немає ані поміщиків, ані закріпачених селян.

Сьогодні роль «мертвих душ» відіграють фейкові профілі в соціальних мережах. Їх більше, ніж мешканців великих країн.

У Twitter, за даними дослідження американських університетів, кількість ботів може сягати 48 мільйонів (це приблизно населення України). У Facebook їх ще більше: близько 270 мільйонів профілів або «фейки», або «клони». Це дорівнює половині населення Євросоюзу.

Сліпота

Ця проблема ніби лежить на поверхні. Інтернет дає безліч можливостей приховувати ідентичність, а тому маніпулювати, як заманеться.

Утім, технічні гіганти на кшталт Facebook чи Twitter не поспішають цю проблему визнавати.

Наприкінці 2016-го Марк Цукерберґ, засновник Facebook, писав — понад 99% того, що користувачі бачать у мережі, є «автентичним». Це твердження стало вагомим симптомом його сліпоти.

Залежність

Фейкові новини та фейкові користувачі є тільки однією з проблем сучасних соціальних мереж. Іншою є залежність.

Бізнесова модель соцмереж специфічна: їхня мета — прив’язати до себе аудиторію. Алгоритм побудований так, щоб давати читачеві саме те, що їй або йому потрібно з огляду на його або її минулу діяльність.

«Соцмережі володіють величезною інформацією про користувачів. Їхній бізнес — продаж цієї інформації та реклама», — коментує Громадському Тетяна Локоть, викладачка та дослідниця Dublin City University.

Позитив мереж на кшталт Facebook чи Twitter, на відміну від тих самих російських сервісів («Одноклассники» чи «ВКонтакте»), — в їхній дистанції від політичної влади. Якщо інформація про нас, яку збирають російські соцмережі, з великою ймовірністю опиняється в російських спецслужб, то західні соцмережі від цього тримаються якнайдалі. Але це не означає, що цю інформацію вони тримають у таємниці: їхній клієнт не влада, а бізнес.